Казка математична: Математичні казки – Юним математикам

Казка – шлях до знань,

До нових відкриттів.

Пустила фея золотий клубок,

За ним у слід у світ пішла дитина.

І розкривав простори кожен крок

І трепетала далеч лебедина

Перелісками і лісами йшла,

А де дорога склалася надвоє, –

Дитину нитка золота вела

Як друг незрадний до води живої.

Казки, складені учнями

Країна геометричних фігур

Одного разу Софійка потрапила у країну геометричних фігур. У тій країні було дуже багато дверей, а в середині не було подібних фігур.

Коли вона потрапила в одні чарівні двері, то вона побачила: трикутники, квадрати, прямокутники, п’ятикутники і навіть стокутник. Вони усі були різнобарвні: одні червоні, другі сині, треті зелені і так далі. Софійка дуже любила математику і вона схотіла обійти усі двері, але за один день обійти не можливо, бо дверей було безкінечно.

Його створив добрий чаклун. Він дуже любив замок і фігури та схотів це поєднати. Бомбар збудував цей замок. Коли він помер, замок залишився на згадку!

Жилак Мрина, усениця 5 класу

Чарівний світ фігур

В одному мирному містечку математики, жили собі троє найкращих друзів: круг, квадрат та трикутник. Вони дуже любили пригоди, цікаві ігри та ходити до школи. Вони гарно вчилися та дуже любили писати приклади. Одного дня друзі гралися на ігровому майданчику, як за декілька хвилин в містечко приїде новий мешканець. Тільки-но вони дізналися про звістку, всі думали: хто ж це буде? Але з часом вони забули про гостя. А пізніше друзі почули, що сьогодні приїде ромб і згадали гостя, якого вони чекали. За декілька днів вони познайомилися з ним. Їх було вже не троє, а четверо друзів.

За деякий час в них була дуже цікава пригода в цифровому лісі, вони побачили дивного звіра, він був маленький, схожий на мишку. Але це була на мишка, а цифрова жабка, в неї лапки наче одиниці, тіло схоже на нуль, очі на крапку, а рот не тире.

А звідки ця жабка і хто її створив, досі не знає ніхто.

Копильців Дмитро, учень 5 класу

Казка про геометричні фігури

Одного разу трикутник прийшов до свого найкращого друга квадрата. Вони почали грати різні ігри. Але скоро вони почали сваритись і побились. Трикутник своїми гострими кутами штрикав квадрата. Квадрат на нього образився і перестав дружити. Тоді квадрат почав дружити і іншими фігурами: із кругом і з овалом. Кожен день вони грали в квача або піжмурки.

В той час трикутнику стало жаль, що він так вчинив з другом і хотів перепроситись, але боявся, бо думав, що квадрат не пробачить. Нарешті він наважився і попросив пробачення в квадрата. Тоді вони грались кожен день і завели собі ще багато друзів: і прямокутника, і п’ятикутника, і шестикутника і так далі.

Ківнюк Ігор, учень 5 класу

Геометричні фігури

Було три брати. Одного звали прямокутний, другого тупокутний, а третього гострокутний трикутник. Всі вони сімейства трикутника. Пішли вони у гості до прямокутного паралелепіпеда. А там зустріли квадрата, куба, циліндра, многокутника, кута, шкалу, відрізок, ламану лінію та круг. Всі вони друзі тому, що геометричні фігури. І тут квадрат величаво сказав:

–         Я головний тому, що я красивий, кути прямі і всі сторони рівні!

Круг відповів:

–         – А я кругленький як м’ячик!

І всі по черзі про себе щось хороше сказали. Тільки відрізок промовчав. Але без відрізка немає геометричних фігур. Тоді хто ж головний?

Габриєлян Богдана, учениця 5 класу

Казка про короля Квадрата

Жив собі король і його звали Квадрат. В нього були чотири дочки: одну дочку звали Трапеція, другу звали Трикутник, третю Прямокутник, а четверту Квадрат. Дочку звали так само як тата. І одного разу король вивів на прогулянку своїх дочок і одна дочка не встигала за батьком і вона загубилась. Аж потім батько побачив, що його улюблена дочка загубилась. І сказав король, щоб вся стража Гострих кутів шукала її. А трикутник дивилася із башти і за 12 годин стража короля улюблену дочку Квадратик знайшла. І жили вони щасливо.

Загадкова дружба

На математичній галявині гралися два трикутники. Вони були ще малими. І побачили загадкову фігуру. Це була замкнена ламана. Вона була сумна. Трикутники запитали чому вона сумна і одна. Фігура не відповідала, але через 5 хвилин відповіла, що її друзі більше з нею не дружать і тому вона сумна. Трикутники сказали, що будуть з нею дружити.

Бойко Квітослава, учениця 5 класу

Казка про чотирикутник

Жили були трикутники. Їх було так багато! Вони не знали чи були гострокутними, чи тупокутними, чи навіть рівнобедреними. Адже треба було визначити, хто ж вони є. Почалася сварка, але знайшовся лицар чотирикутник. Він об’єднав усіх і визначив: хто многокутник, хто трикутник, хто тупокутний трикутник. І у царстві було все у злагоді. Хто вчить правила, той знає, що трикутник, а що многокутник.

Лоус Діана, учениця 5 класу

Країна геометричних фігур.

Давно колись жила собі лінія і було їй дуже сумно і одиноко. Вирішила вона помандрувати по світу і знайти собі друзів. Ішла лінія довго-довго і нарешті потрапила у незвичайну країну. Країна ця була зовсім маленькою і жили тут незвичайні мешканці: цифри і геометричні фігури. Побачила лінія чудернацькі многокутники, які мешкали в одному місті і весь час сперечались хто із них кращий: трикутник, прямокутник, квадрат… Поряд жили кути. Ой, які вони смішні! Прямі, гострі, тупі. Вони весь час вихвалялись перед лінією хто із них кращий. Побувала лінія у гостях у цифр. За допомогою цифр вона складала різні приклади і задачі. Їй так сподобалось у цій країні, що вона захотіла залишитись тут назавжди.

Клюсик Назар, учень 5 класу

Країна математики

На краю світу дуже давно була країна математики, а була вона зовсім маленькою. Всього кілька міст. І міста в цій країні були особливі. В одному жили цифри, в іншому знаки, а в третьому геометричні фігури.

От ця історія відбулась саме в третьому місті.

Кожна фігура, яка тут жила, була унікальною. І ніхто з мешканців цього міста ніколи не хотів зайняти місце іншої фігури. У трикутника було найбільше прихильників, адже саме з трикутників можна зробити квадрат, прямокутник чи ромб. Навіть пихата трапеція з повагою ставилась до старого і мудрого трикутника. А його молодші шанувальники квадрат, ромб і прямокутник завжди питалися старого вчителя поради.

З іншого боку вулиці жили коло і овал. Та найцікавішими фігурами міста, яких всі дуже любили за веселу вдачу були серце і зіронька. Ці подружки не давали сумувати нікому в місті. Були вони нерозлучними і всі дні і вечори проводили на вулиці. Вдень порівнювали хмарини з фігурами, а ввечері спостерігали за небесними зірками і сперечалися, яка з них сяє найяскравіше.

Ось так і проходило життя в цьому містечку, поки одного ранку не сталося біди.

Коло вирішило зайти до свого сусіда еліпса, а того не виявилося вдома.

–         Де ж він може бути? – питали один одного фігури на площі міста.

–         Куди він подівся?

Його замінити не можна. З двох кіл ніколи не вийде еліпса.

–         Та й з овала теж. Хіба що він поправиться, – сказало коло.

–         Висновок один. Треба йти шукати нашого товариша. – сказав трикутник.

–         Але де? Але як? – заклопотались сердечко і зіронька.

–         За містом. – відповів трикутник.

Всі зібралися біля місцевих воріт. Ніхто з фігур вже й не пригадував, що твориться за межами їхнього міста. Вони ж так давно тут оселилися. Але йти довго не довелось. За кілька кроків від воріт фігури побачили еліпса. Всі так зраділи, що кинулися їм назустріч.

–         Де ж ти був? – питались друзі.

–         Як же ми без тебе?

І ось що розповів їм еліпс. Він був місцевим вченим і дуже любив читати. От в історії математики кілька днів назад він знайшов повідомлення про старого кута, який приймав участь у створенні їхнього міста, а потім пересилився до лісу, де мав змогу бачити різних тварин.

–         І як, знайшов? – поцікавились зіронька з подругою.

Навіть трапеція зацікавлено нагнулася в бік Еліпса.

–         Така дорога до того лісу довга і важка, що кут запропонував заночувати в нього і я погодився.

–         Дідусь Кут багато чого цікавого розповів, тому я й затримався. Тепер я частіше його провідуватиму.

–         Добре, що ти повернувся, – сказали фігури і пішли на площу міста.

Їм ще треба дослухати розповідь еліпса до кінця. Але це можна зробити й поблизу рідного дому.

Козак Анастасія, учениця 5 класу

Короткі казки про математику